ТОВ "Андрушівський маслосирзавод".Адреса: Житомирська обл., м. Андрушівка, вул. Лисенка, 10
Телефон: (044) 490-72-01, 490-72-04, 490-72-05
Телефон: (04136) 2-27-81, 2-18-96
Факс: (04136) 2-18-96
Графік роботи: 8:00-17:00; Сб., Нд. - вих.
Спеціалізація: Переробка молока та виробництво молочної продукції (творог, масло "Золотава", масло "Попільнянське", молоко пастеризоване "Золотава", сир сичужний твердий "Пікантний", сир сичужний твердий "Охотничий", сир сичужний твердий "Гном", сухе молоко).
andrushivka-foto.pp.ua
Андрушівський маслосирзавод має тридцятирічну історію та славні традиції. Підприємство було створено в 1971 р. і протягом усієї своєї діяльності завжди було серед лідерів регіону, а за потужністю посідало друге місце.
90-ті роки були нелегкими для багатьох підприємств України. На заводі в цей час працювало 90 осіб і за добу перероблялося 20 тонн молока; виготовляли масло «Селянське», сир «Буковинський» та сухе молоко.
У 2000 р. колектив поповнився новими перспективними кадрами, які дали поштовх до нових звершень. Завод було реорганізовано в ТОВ «Андрушівський маслосирзавод», відбулися внутрішньозаводські реорганізації.
Народна мудрість говорить «Хто працює, той і має». Саме з цим гаслом підприємство запрацювало на повну потужність і вийшло на якісно новий сучасний рівень. Головне – не зупинятися на досягнутому, а йти вперед, впроваджувати нові технології, нові ідеї.
Завод одним із перших розпочав виготовляти вершково-рослинне масло. Цей продукт вже десятки років випускається в Європі і має неабиякий попит. Вершково-рослинне масло Андрушівського маслосирзаводу за якістю не поступається європейському.
Сьогодні на підприємстві працюють 676 осіб, протягом доби завод переробляє 200 тонн молока, яке заготовляється в Київській, Хмельницькій, Вінницькій, Рівненській та Житомирській областях. Відкрито понад 30 молочних пунктів, які обладнані холодильними установками (виробник - Франція).
Підприємство активно працює над розширенням асортиментної групи молочних продуктів. Нині на заводі виробляється 13 видів сиру твердого: «Голландський», «Дуплет», «Мраморний», «Гауда», «Едам», «Мисливський», «Знежирений», «Шахматний», «Гном», «Моноліт», «Пікантний», «Янтарний».
Споживачеві пропонуються нові види масла: «Попілянське» рослинно-вершкове, «Попілянське» вершково-рослинне, суміш рослинно-молочних жирів «Андрушівська».
Підприємство також виробляє сухе знежирене молоко і суху сироватку.
Для забезпечення визнання продукції заводу як в Україні, так і поза її межами були створені інформаційний та відділ дистрибуції. Працівники інформаційного відділу відстежують передові наукові розробки у галузі харчових технологій і технологічного устаткування з метою вдосконалення якості продукції та поліпшення умов праці.
Активно діє і розвивається дистрибуція підприємства, яка сьогодні охоплює такі міста, як Київ, Москва, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Сімферополь, Одеса, Луганськ, Миколаїв, Херсон, Баку та багато інших.
Підприємство – активний учасник різноманітних виставок-ярмарків. Результатом наполегливої праці дружньої команди заводу стали високі нагороди: 16 золотих, 2 срібні та 3 бронзові медалі; гран-прі отримав сир «Голландський». У 2003 р. підприємство здобуло високу нагороду – громадський знак якості «Вища проба» та міжнародну нагороду «Європейська якість» за випуск високоякісної, конкурентоспроможної продукції, яка відповідає міжнародним стандартам. У 2002-2003 рр. завод визнано «Кращим роботодавцем року» серед підприємств Житомирської області.
Підприємство активно займається благодійною діяльністю. У 2003 р. понад 130 тис. грн. спрямовано на розвиток м. Андрушівка та Андрушівського району, на допомогу знедоленим людям, інвалідам та людям похилого віку. Допомогу від заводу отримують 15 інвалідів.
Ефективне вирішення проблем зростаючого виробництва – результат злагодженої роботи працівників усіх ланок підприємства, які виготовляють продукцію, керуючись гаслом: «Зроблено з душею». Саме тому молочні продукти під ТМ «Золотава» мають заслужену довіру споживачів.
Матвієнко Оксана Юріївна
директор
У центрі села Яроповичі Андрушівського району Житомирської області на знак вшанування пам’яті кількох сотень односельчан, які померли під час Голодомору в 1932-1933 роках, встановлений пам’ятний знак.
В Андрушівській районній державній адміністрації повідомили про те, що спорудження пам’ятного знака спонсорувало Житомирське крайове козацьке товариство "Поліська січ", повідомляє Кореспондент.net.
Мармуровий хрест та постамент виготовив коростишівський підприємець Георгій Зінчук.
Голова Житомирської обласної державної адміністрації Юрій Андрійчук, оцінюючи значення події, зазначив, що встановлення таких пам’ятників є не лише вшановуванням пам’яті жертв голодомору, але і застереженням для майбутніх поколінь, які не повинні допустити повторення такої трагедії.
Пам’ятний знак освятив настоятель Свято-Дмитровского храму ієрей Олександр.
Український Голодомор 1932-1933 років визнано злочином проти людяності. У 1988 році комісія конгресу США, а також міжнародна комісія визнали Голодомор актом геноциду.
Голод був наслідком не тільки примусового знищення хлібозаготівель у той період, але повного вилучення продовольства у всіх регіонах СРСР, населення яких на 2/3 і більше складали українці. Терор голодом, депортації, масові репресії індивідуального характеру були спрямовані у відношенні України як національної республіки.
За даними істориків, у 1932-33 роках жертвами голоду, який виник внаслідок адміністративних заходів московської влади, в Україні, за різними оцінками, стали від 7 до 10 млн. людей. Це означає, що в ті трагічні роки Україна не дорахувалася від 10 до 25% свого населення, утрачаючи його по 25 тисяч осіб за день, по тисячі - за годину, по 17 - щохвилини.
Учені дійшли до висновку, що тривалість життя українців у 1933 році в чоловіків становила 7,3 роки, а в жінок - 10,9 року. Наслідки 1930-х років, на думку експертів, Україна відчуває донині.
Як стверджують фахівці, якби Україна не пережила Голодомори, її населення на сьогодні було б вдвічі більше - до 100 млн чоловік.
Офіційно День пам’яті жертв голодомору і політичних репресій в Україні відзначається щорічно в четверту суботу листопаду.
Злодій "бомбив" магазини побутової техніки та установи, де стояли комп’ютери. Не пропускав і приватних помешкань.
За півтора роки місцеві мешканці втратили власності на 60 тисяч гривень.
Півтора роки правоохоронці намагалися упіймати серійного крадія у Андрушівці. Спеціалізувався він на побутовій та комп’ютерній техніці. Страждали від візитів злодія магазини, навчальні заклади та приватні садиби.
Ілона Кубкова, заступник директора Андрусівського професійного ліцею: "В січні 2006-го року в Андрусівському ліцеї була скоєна крадіжка комп’ютера. Так як ми готуємо за спеціальністю – оператор комп’ютерного набору і конторський службовець, нам дуже необхідна база комп’ютерна. Але сталася прикра необхідність. Ми звернулися до працівників міліції районної за допомогою".
Не чинила великої перешкоди для крадія й сигналізація у магазинах побутової техніки. Якщо він не міг її вимкнути, просто вичікував зручної нагоди.
Віктор Бабич, власник магазину побутової техніки: "Справа в тому, що того дня ми робили ремонт. Перекривали дах в магазині, асфальтували. І кілька днів була сигналізація відключена. Мабуть, зловмисники знали це, нібито вони місцеві. Вони знали, що сигналізація відключена, і виламали решітку, вирізали решітку. Там достатньо були грубі грати. Мабуть, дуже потужними кусачками. Залізли і винесли мобільні телефони деякі".
Деякі з підприємців потерпали від візитів крадія по кілька разів.
Віктор Сірий, продавець магазину побутової техніки: "12 липня 2005-го року була скоєна крадіжка в нашому магазині. Коли я зайшов в середину, то був сквозняк сильний, були пусті вітрини, були винесені відеокасети, магнітофони, кухонний комбайн було вкрадено і декілька пилососів на загальну суму близько 8 тисяч. Через год так же само виломали решітку і стікло вибито, на магазині побито. І винесено ще на більшу суму - близько 12 тис. В тому числі і музикальний центр, і відеоплеєри і домашні кінотеатри".
Через деякий час правоохоронці вийшли на місцевого мешканця. Вирішили перевірити. Коли завітали до нього додому, то всі сумніви про його причетність до крадіжок відпали остаточно.
Сергій Тушак, в.о. заступника начальника Андрушівського РВ міліції: "В ході проведення обшуку в його помешканні було вилучено ряд речей, які належать до магазинів, з яких було скоєно крадіжки. Загалом непрацюючий громадянин підозрюється у скоєнні 6-ти крадіжок на території Андрушівки на загальну суму більше 60 тисяч. На даний час порушена кримінальна справа, проводиться слідство".
У своєму ремеслі чолов’яга використовував потужні промислові лещата і фізичну силу.
Затриманий раніше вже мав негаразди із законом. Був засуджений за квартирні крадіжки. Цього разу йому загрожує 5 років ув’язнення.
Сергій Кацан, Алла Ващенко
НТН
27 вересня у м.Андрушівка відбулися урочистості з нагоди Дня працівників освіти, участь в яких взяли: начальник управління освіти і науки облдержадміністрації О.Пастовенський, керівництво району, громадськість. Кращих освітян нагороджено грамотами та цінними подарунками. Відбувся святковий концерт.
andrushevka.fo.ru
27 вересня в м. Андрушівка відбулася сесія райради. Заслухано питання: про хід виконання районної програми ”П’ятиріччя освіти Андрушівщини” та стан медичного обслуговування сільського населення. Затверджено районні програми: ”Розвиток архівної справи” і ”Підтримка районних дільничних інспекторів міліції”. Участь у роботі сесії взяли: начальник управління освіти і науки облдержадміністрації, депутат райради О.Пастовенський та голова РДА К.Курсон. За результатами роботи сесії прийнято відповідні рішення.
andrushivka.fo.ru
200 тысяч сельских жителей стоят на учете на бирже труда. На самом же деле безработных гораздо больше, признают в Государственной службе занятости.
Парадокс нашего времени - жители села без работы, а поле бурьяном заросло. Землю обрабатывать невыгодно, объясняют крестьяне. Во многих агрохозяйствах зарплата примерно такая же, как пособие по безработице.
В Гордышовском колхозе когда-то работало пол-села. Только доярок было 20. Сегодня счет идет на единицы.
Частное предприятие имени Шевченко со дня на день могут объявить банкротом. И таких в районе большинство. Из 16 только три работают, что называется, на зависть соседям. Хозяин агрофирмы винит государство, которое отвернулось от и села и бывших колхозников. Дескать, обленились.
В районном Центре занятости другая информация. Не на 60 вакансий, говорят, директор дал заявку, а на три. Зарплату предлагал 400 гривен. Да и то - виртуальных.
В центр занятости крестьяне тоже идут не очень охотно. Даже за пособием по безработице.
Не пошел Виктор и на открытие новой биржи труда. Оборудованной по последнему слову техники. Зато съехалось в Андрушевку столичное начальство. Открытию еще одного Центра руководитель Государственной службы занятости, конечно, рад. Но особых иллюзий по поводу трудоустройства селян не питает.
Пока сельским жителям предлагают устроиться в ближайшем райцентре. Вакансий хватает. В основном, разнорабочие, зарплата - минимальная. Желающих немного.
Валерия Семенюк
Герби окремих українських земель вивчали українські, польські і російські дослідники, тому що вивчення давнього минулого наших населених пунктів ускладнюється тим, що склад земель України, їхній адміністративно-територіальний поділ час від часу зазнавали великих змін. Особливі обставини багатовікової історії Київської губернії (воєводства) , яка лежала на порубіжжі багатьох державних утворень різних народів і перебувала свого часу в складі Золотої Орди, Великого князівства Литовського, Речі Посполитої та Російської імперії, привели в геральдичну традицію нашого краю ще й політичний елемент. Перші територіальні герби на українських землях виникли на основі кязівських знаків, вживаних на корогвах, під якими княжі дружини ходили у воєнні походи. В 1239-41 роках нашу територію захопила Золота Орда, але великий князь Ольгерд, скориставшись ослабленням Орди, у 60-х роках ХІV ст. підпорядкував собі Поділля, Київщину, Переяславщину. В 1471 році Київське князівство в складі Литви було перетворене на воєводство, а після Люблінської унії (1569р) ввійшло до складу Польщі. У ХVІІІ ст. настав занепад міст і значне обмеження міського самоврядування. Це призвело до упадку Речі Посполитої. Після першого поділу Речі Посполитої ця проблема примусила владу прислухатися до вимог представників міст. Реформаційний закон «Про вільні королівські міста в Речі Посполитій» , було прийнято так званим «чотирилітнім» сеймом у Варшаві 18 квітня 1791 року. Цим законом передбачалося надання всім королівським містам статусу «вільних міст», територія в межах цих поселень ставала власністю міщан, вони отримували змогу висилати депутатів на сейм з правом голосу та ряд інших прав. Міські права призначалися не тільки містам, що зберегли самоврядування, але й тим, що втратили свої привілеї, а також поширювалися на новоосаджені міста та на приватні. Після прийняття законів про міста, розпочалося активне підтвердження та надання королівських привілеїв. Крім затвердження самоврядування на Магдебурзькому праві, дозволялись ярмаркові торги та інші пільги. Обов’язковою нормою всіх міст стає надання герба, кольоровий малюнок якого фіксувався в грамоті. Копії усіх документів з аналогічними малюнками заносилися в записні книги. За період 1791-1792 р. р. такі королівські привілеї одержали 99 міст. Пошукові роботи вчених, проведені у фондах Головного архіву давніх актів у Варшаві, виявили необхідні документи двох записових книг. До них внесено копії привілеїв, встановлених у Варшаві від 4 листопада 1791 року за 16 червня 1792 для 25 міст (в т. ч. 22-х українських). Серед «дипломованих» тоді містечок було й два, що сьогодні перебувають у складі Житомирської області. Це королівські містечка Київського воєводства Романів та Нехвороща. Доля обох поселень досить подібна. Вважається, що вони існували ще у ХІІІ-ХІУ століттях, але були знищені після ворожих нападів. У ХУІ ст. пустища знову заселяються і вже на початку ХУІІ ст. фігурують як містечка з невеликими оборонними замками. На кінець ХУІІІ ст. і Романів (Романівка Попільнянського району), і Нехвороща ще залишалися королівськими містечками, тому й підтримали підтверджувальні привілеї, які мали сприяти їх подальшому зростанню та розвитку. В обох привілеях зазначено і герби. Для Нехвороща привілей встановлений 17 лютого 1792 року. В книзі «Диплому» подано опис та малюнок герба. Це кольоровий малюнок круглої форми: у синьому полі осідланий коричневий кінь і коричневе дерево, по небу пливуть білі хмарки, внизу зелена трава. Характерно, що переважна більшість привілеїв 1791-1792 років виставлена містам, розташованим вздовж тодішнього російсько-польського кордону та на прилеглих землях, це була, по суті, фіксація кордону. А централізоване надання гербів мало відігравати роль прояву «особистої ласки» та зовнішнього утвердження свого впливу на прикордонні землі. Але вже в 1793 році відбувся другий поділ Польщі, а в 1795 році - третій, внаслідок чого Правобережну Україну захопила Російська імперія, а «світопривілейовані» почали управлятися за іншими законами: передбачено було злам одного адміністративного устрою й запровадження іншого, відповідно «законам, згідно з якими Всеросійська імперія управляється». Це був складний шлях, тому часом потрібно було вдаватися до репресивних заходів. У річищі таких політичних подій і відбулося перезатвердження давніх і створення нових гербів міст Київщини. По-різному склалася доля гербів 1791-1792 років. Одні були перезатверджені або видозмінені російськими властями, а в конкретному випадку з Романовим та Нехворощею - зовсім втратили своє значення, оскільки містечка не набули відповідного адміністратського статусу і занепали, перетворились на звичайні села. Надання гербів містам 1791-1792 років становить собою хоч і короткотривалий, але окремий стан в еволюції української міської геральдики. Незважаючи на окремі недоліки, більшість знаків з привілеїв 1791-1792 р. р. може і сьогодні функціонувати як місцеві герби. З відновленням української державності та розвитком системи місцевого самоврядування проблема міської геральдики поступово перетворюється на юридачну необхідність, вона викликає все більший інтерес в українському суспільстві. Актуальність питання про символіку населення нашої держави значно зросла із розглядом та прийняттям Верховною Радою України Закону «Про місцеве самоврядування», окремою статтею якого передбачається використання місцевих гербів. Причому не тільки для міських населених пунктів, але й для сіл. Очевидно й для теперішніх сіл Романівки та Нехворощі слід зберегти історичні символи, привівши їх до сучасних геральдичних вимог.
Юрій Андрійчук,
Краєзнавець.
с. Городківка, Андрушівського р-ну, Житомирської області.
Спеціально для "Андрушівка Онлайн"
Андрушівка Онлайн