Однією з найкращих у мікрорайоні "Червона гірка" районного центру Андрушівка Житомирської області поправу є вулиця Чехова. Починається вона майже від веселого плеса велетенського водосховища, пролягла між кучерявих садків понад розлогою улоговиною, за якою береться початком густий, дрімучий ліс. У рясних тутешніх комишах, які майже впритул підступаються до людських городів, котрі простяглися від ошатних будівель, в’юниться річечка, котра навесні аж кишить молодими щуками і іншою рибою. Вулиця ще знана тим, що мешкають на ній благодійні і душевні люди. І понад усе поважають вони сусідство, колективізм, безкорисливу дружбу, вміння вислухати одне одного. Скажімо, якраз у зеніті кожного літа у нас відзначається неформальне свято вулиці. Тоді звідусіль, хто де мешкає, кого й куди б не закинула премудра доля, добираються сюди, на берег Гуйви, щоб зустрітися з колишніми і нинішніми друзями, погомоніти, розповісти у колі близьких і майже рідних людей про себе, про свою сім’ю. Про свої успіхи, а, можливо, й проблеми. Поважні науковці, солідні директори, управлінці, ректори й проректори на якийсь час стають колишніми дітьми, вихованцями цього куточка межі Лісостепу і Полісся. За останні два десятиліття не було жодного літа, аби вулиця до самого липневого світання не смажила шашликів, не купалася під високими літніми зорями в Гуйві-ріці. Співаючи веселих пісень, частівок. Ті, кого колись привозили на таку вечорниці в дитячих колясках, тепер сюди приходять уже зі своїми дітьми. А цими днями в мешканців тутешньої місцини виникла одна цікава ідея. Вона викладена у зверненні мешканців крайньої вулиці "Красної гірки» до депутатів міської ради Андрушівки. Ось воно:
До Андрушівської міської ради
Жителів вулиці імені Чехова
Звернення
Ми, жителі вулиці імені Чехова мікрорайону "Червона гірка", звертаємося з наполегливим проханням перейменувати нашу вулицю на ім’я колишньої нашої жительки Ніни Володимирівни ОЛЕКСЮК (ДОВГОЇ). Вулиця наша нині носить ім’я великого російського письменника А.П. Чехова. Не секрет, що житлових масивів із подібним найменням тисячі в Україні. Вважайте, що такий знайдеться замало чи не в кожному більш-менш крупному населеному пункті. І тому ніякого гріха не станеться, коли на одну з таких вулиць стане менше. Для нас у стократ важливішим нині є те, щоб вулиця носила ім’я колишньої нашої сусідки, авторитетної в минулому громадянки, скромного і сумлінного державного службовця та просто доброї, щирої, світлої жінки Ніни ОЛЕКСЮК. Народилася й виросла вона в простій робітничій родині на нашій вулиці. Батько й мати її - колишні працівники цукрового заводу. Ніна закінчила середню школу, Житомирський сільськогосподарський інститут. І все своє життя трудилася на наших очах у районному управлінні сільського господарства. Порядність і скромність – ось головні риси цієї доброї жінки, матері. Але в районі і області вона була знаним фахівцем своєї справи і тому займала відповідальні посади в структурах державної влади. Остання з них – перший заступник начальника районного управління сільського господарства з економічної роботи. Для нас же вона була щирою, душевною сусідкою, яка завжди готова була прийти на допомогу кожному. Маємо нині визнати, що саме завдяки старанням, клопотам, наполегливості Ніни Володимирівни наша вулиця, однією з перших на "Красній гірці" ще на початку незалежності України стала газифікованою. Власне, саме тоді, коли про подібне, через економічні негаразди в державі, вже навіть треба було забути мріяти. А ось Ніна ОЛЕКСЮК зуміла запалити для нас усіх світло надії в кінці темного тунелю. Це було справжнім людським подвигом. В ім’я ближніх. Так, на жаль, сталося, що після цієї для нас усіх вельми важливої події ми фактично не встигли скласти їй належну подяку: Ніна Володимирівна дочасно пішла з життя. І наше нинішнє звернення до міської ради, це, не що інше, як крок запізнілої щирої, природної, душевної вдячності сусідів за зроблене для них добро порядній і відповідальній людині. За турботу, увагу, безкорисливу допомогу всім нам і нашим майбутнім нащадкам. Хто жив, живе і житиме на нашій славній вулиці. Життя пролітає як мить. Багатьох із тих, хто запалював на нашій вулиці перший газ уже немає в живих. Ожилу вулицю заселяють нові люди, нові сім’ї. І це цілком закономірно. Як і те, мабуть, що їм теж, варто було б знати, хто свого часу подбав про їхнє благополуччя. Кому їм належить складати подяку за нинішній комфорт. Тому переконливо просимо нашу вулицю Чехова перейменувати в вулицю порядної жінки, матері, трудівниці Ніни ОЛЕКСЮК. Хочемо звернути особливу увагу на те, що, мабуть, уперше в історії нашого району й області люди просять найменувати свою вулицю іменем скромного державного службовця. Це, думається, стане прикладом для всіх тих, хто нині знаходиться на щаблях влади. Так потрібно служити людям, щоб вони через роки бажали пам’ятати ваше ім’я. Як ми пам’ятаємо Ніну ОЛЕКСЮК.
***
Цією публікацією, від імені вуличного комітету звертаюся до всіх депутатів міської ради Андрушівки підтримати нашу ініціативу. Принагідно зауважу, що ми вже зібрали на підтримку цієї ідеї практично всі до одного підписи мешканців вулиці – їх майже 150, а також три десятки підписів тих, хто свого часу проживав у цьому краї, чиї рідні мешкають нині тут. Якщо міська рада піде назустріч побажанням громадян, а іншого розв’язання цього питання, я й не уявляю собі, ми плануємо на початку вулиці встановити невеличку граніту стелу, яка розповідатиме про Ніну Володимирівну Олексюк, іменем якої названа наша вулиця. Цікаво, що на нашій вулиці мешкають діти й онуки славної нашої землячки. Думаю, що їм комфортно буде проживати на вулиці імені їхньої матері та бабусі…
Броніслав Черкавський,
голова вуличного комітету.
На знімку: Броніслав Карлович Черкавський.
Олександр Горобець
У зв’язку з погіршенням погодніх умов в період переходу на зимовий час ВДАІ Андрушівського РВ звертається з проханням до водіїв, пасажирів, пішоходів - будьте дуже обережні, коли знаходитесь на проїжджій частині дороги, бо Ви несете персональну відповідальність не лише за себе, а й за осіб, які ненароком можуть бути причетними до виникнення ДТП. У жовтні в Андрушівському районі скоєно дві ДТП з тяжкими тілесними ушкодженнями, двоє потерпілих осіб досі перебувають у важкому стані. 9 листопада в с. Забара гр. В., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, не справився з керуванням легковим автомобілем і скоїв ДТП, в якій пасажир М., що перебував в автомобілі, загинув на місці.
Петро Довбня,
інспектор ВДАІ Андрушівського РВ
Продам свою 3-х кімнатну квартиру в центрі м.Андрушівка по вул.Леніна 1-ий поверх 2-х поверхового буд. загальною пл.57 кв.м кухня 6 кв.м, кімнати 18/14/14, т/в роздільні. Індивідуальне газове опалення, бойлер, сарай, підвал. Ціна договірна. 048 719 34 77, 098 364 94 23
Роки спливли так швидко, як весняна вода. На особистому календарі Любові Михайлівни Кондратюк з Малих Мошківець їх вже вісімдесят. Не стало здоров’я, хотіла б робити - не сила. Тільки спогади гріють душу і тривожать. Бо було дитинство - напівсирітське, обпалене війною. Батько помер рано, а їх у матері залишилось шестеро. Як важко не було, а Люба гарно вчилася, закінчила Бердичівське педучилище. Після цього направили дівчину на роботу в один з поліських районів. Згодом повернулася в рідну Маломошківецьку школу, в якій пропрацювала багато років. Сімейне щастя було недовгим: чоловік Михайло помер молодим і двох діток Люба ростила й виховувала одна. Біда причаїлася і накрила материну голову чорним крилом - молодим помер син Микола - її поміч, розрада, надія. Тепер дочка Валя трудиться, як бджілка, і з своїм господарством справляється, і до неньки спішить на поміч. Бо та вже зовсім нездужає. Але щоосені, як йдуть до школи діти, в далеких спогадах вчительки світлими промінчиками виринають роки її вчителювання. Вихованці й досі пам’ятають свою першу вчительку, провідують, вітають із святами. В день 80-річчя Любов Михайлівна одержала багато привітань від колишніх учнів, колег, працівників сільської ради. Проживіть, шановна, ще багато років при доброму здоров’ї. Спасибі Вам за педагогічну працю, щирість Вашої щедрої душі.
Василь Гребенюк,
с. Малі Мошківці
Педагогічний колектив Городківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів послідовно і цілеспрямовано проводить краєзнавчу роботу. Молоде покоління повинно знати історичну спадщину, гордитися народними святинями. Тому наше ставлення до історичної пам’яті серйозне. І це не лише повага до минулого, а й усвідомлення глибокої національної приналежності свого народу, це шлях інтеграції українського суспільства в єдину спільноту. Врешті, від історичної пам’яті залежить навіть звичайна поведінка пересічних громадян у повсякденному житті. З кожним роком урізноманітнюється робота по патріотичному вихованню підростаючого покоління. Гарний захід, присвячений Дню обласного краєзнавчого музею, відбувся 4 листопада в нашій школі. Ініціатором його стала директор Л. П. Грузська. Завідуючі відділами Батьєва А. Л. і Катеринич О. Ю., науковець Винокурова В. О., використовуючи наочні матеріали, цікаво розповіли учням про історію формування художньої колекції краєзнавчого музею, про музеї Житомирщини, корисні копалини Житомирської області. За матеріалами експонованої пересувної фотодокументальної виставки, молодший науковий працівник Каплун Ю. В. провела змістовну екскурсію на тему: "Воєнні грози над Житомирщиною”. Учні вдячні науковцям і краєзнавцям області за те, що в їх пам’яті залишаться глибокі знання, одержані від зустрічі з цими людьми. Почуте й побачене школярі використовуватимуть і під час опанування навчальних програм, і в позакласній виховній роботі.
Іван Савицький,
заступник директора Городківської ЗОШ І-ІІІ ст.
Урочистості та цікава концертна програма під такою назвою, приурочені Дню працівників сільського господарства, відбулися 16 листопада в районному будинку культури.
В чудову осінню пору, коли природа живе в очікуванні холодів і по-материнськи щедро прикрила м’яким листом натруджену землю, щоб відпочила, виколихувала в лоні своєму маленькі зернятка, аби потягнулися ті потім до сонця важким золотим колосом, зібралися в залі сільські трударі, хто з діда-прадіда віддає землі-годувальниці силу рук, любов своїх сердець. Свято, що є вінцем року хліборобського, відкрили чудовою вокально-хореографічною композицією, яку виконали в яскравих національних костюмах Сергій Шваб та вихованці Андрушівської школи мистецтв. Це була своєрідна величальна нашій рідній Україні, її народу, роботящим і відданим хліборобському покликанню землякам. А потім до вітального слова запросили заступника голови районної державної адміністрації з питань агро-промислового розвитку А. М. Горкуна, який проаналізував, як спрацювали аграрії району, переробні підприємства в нинішньому році, акцентував увагу на успіхах і проблемах, вів мову і про те, які реальні кроки робить держава, аби підтримати виробника сільгосппродукції. Сердечно вітали трудівників ланів і ферм, працівників переробної галузі з професійним святом і голова райдержадміністрації Б. В. Мазур та голова районної ради О. В. Мельник. Борис Валентинович, зокрема, відзначив, що свято, яке зібрало в цьому залі стільки одержимих любов’ю до землі людей, - це уже є визнанням на рівні держави їх нелегкої праці, вінцем якої є запашний, золотавий коровай на столі і достаток в домі. Голова райдержадміністрації наголосив на тому, що результати роботи свідчать про те, що аграрії району попрацювали непогано. У нас є чому повчитися, що показати людям. Це, зокрема, здобутки і сучасна матеріально-технічна база ПП «Імпак» - директор С. В. Маліновський, котре в нинішньому році відвідав не тільки голова облдержадміністрації С. М. Рижук, а й міністр аграрної політики і продовольства України М. В. Присяжнюк. По-новому намагаються розвивати тваринницьку галузь, нарощуючи поголів’я ВРХ, і ТОВ «-Сервіс Агро-» с. Івниця - директор А. В. Дідківський. І Б. В. Мазур, і голова районної ради О. В. Мельник щиро дякували усім, хто працює на землі, виробляє молоко і м’ясо, переробляє сільгосппродукцію за сумлінний труд, зичили, аби і надалі рясно колосилися ниви, втілювалися в життя всі їх плани і сподівання на радість і достаток рідним, на благо і розквіт нашого краю і України. А потім Б. В. Мазур та О. В. Мельник виконали чи не найприємнішу місію - вручили за сумлінну працю, вагомий внесок у розвиток агропромислового комплексу району, впровадження інноваційних технологій, інтенсивне ведення сільськогосподарського виробництва та з нагоди професійного свята нагороди, цінні подарунки та квіти кращим колективам, працівникам сільського господарства. В святковому залі вшанували й іменинників - усіма шановану людину, ветерана агропромислового комплексу В. Г. Гребенюка з Малих Мошківець та заступника генерального директора ТОВ «УкрАгро РТ» О. В. Балюка. Справжнім подарунком для всіх присутніх в залі була концертна програма, спонсорами якої були Герой України, народний депутат України Тетяна Засуха та керуючий підрозділом ПСП «Заготзерно» О. П. Хоменко. Вона була представлена учасниками школи хореографічного мистецтва «Сонечко». Художніми керівниками цього відомого колективу є народні артисти України Тетяна та Михайло Гузуни. Скільки емоцій, вдячних оплесків викликав кожен запальний танець, кожна хореографічна композиція. Вражали не лише костюми, техніка виконання, а й щирість і настрій, з яким «Сонечко» дарувало святковий настрій сільським трударям.
Валентина Василюк
«Посередній учитель розповідає, гарний - пояснює, чудовий - демонструє, а геніальний - надихає». Хочеться сказати, що надихає учнів вчителька фізики, директор Антопільської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Сілецька Лариса Павлівна.
Директор школи, депутат районної ради, член Партії регіонів Сілецька Л. П. щодня в роботі, турботах про школу, вихованців та колег. Хоча й має напружений графік, але зберігає спокій і милу усмішку на обличчі. Вона завжди знаходить зі школярами спільну мову, доступно пояснює програмовий матеріал. Строга, але водночас добра і проста, а головне - справедлива. Лариса Павлівна професійно займається своєю справою, вирішує багато питань, які стосуються навчального процесу. А ще ... вона - це доброта, розум, жіночність. До неї часто звертаються за порадою її колишні учні, батьки вихованців. Йдуть і як до директора школи, і як до депутата районної ради. Село Антопіль - невелике, але вирізняється серед інших населених пунктів району тим, що майже всі оселі сельчан газифіковано. І в цьому неабияка заслуга її чоловіка Сілецького Петра Іполітовича, якого третє скликання підряд антопільчани обирають сільським головою. Сьогодні в місцевих жителів немало проблем - приватизація присадибних ділянок та приватних будинків, прийняття спадщини, питання нарахування соціальних виплат малозабезпеченим і багатодітним родинам та багато інших, вирішити які допомагає депутат районної ради, член Партії регіонів Сілецька Лариса Павлівна. Вона рухається вперед, постійно вчиться, вдосконалюючи свою педагогічну майстерність, допомагає односельцям. Колишні учні завжди запрошують її на зустрічі, бо їм є про що поговорити, є що згадати. Всі, хто близько знає Ларису Павлівну, погодяться, що ця мудра жінка завжди випромінює добро. А про себе розповідати вона не любить, хоча підтвердила, що професія вчителя додає сили. Каже, що з дітьми буває різною, але кожну дитину поважає як громадянина й особистість, орієнтує на успіх, тобто вчить сконцентруватися, зрозуміти, чого хоче від життя. Вона завжди цінує і підтримує ініціативу колег і своїх виборців. Лариса Павлівна Сілецька - щаслива дружина і мама. В цьому році син Богдан став студентом факультету біотехнологій Національного технічного університету України "Київський політехнічний університет”. Тішаться батьки його успіхами, живуть не лише родинними радощами й турботами, а й громадськими.
Марія КОБИЛЯНСЬКА
«На дерево дивись, як родить, а на чоловіка - як робить», - каже народна мудрість. У всі часи та за будь-яких умов українська нація завжди була нацією працелюбів. В цьому я ще раз переконалася, побувавши на святі працівників сільського господарства, що відбулося в приміщенні Червоненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.
За невтомну працю присутнім у залі дякували голова районної державної адміністраціїї Б. В. Мазур та селищний голова Ю. В. Ящук (фото), які вручили ветеранам Грамоти. Серед відзначених - кавалери ордена "Знак Пошани” В. М. Черниш і В. М. Сокорчук, ордена Трудової Слави - В. А. Савчук, ордена Трудового Червоного Прапора - Є. В. Стельмах. З вітальним словом до нагороджених і всіх присутніх звернувся ветеран праці В. Г. Гребенюк. - Земля нам - рідна мати. Шанує всіх, хто на ній трудиться, - звернувся Василь Григорович до молодшого покоління. - Будуть змінюватись часи і епохи, але в історії вічно шанованою залишиться професія хлібороба. Людям, які присвятили себе їй, наш доземний уклін. Звучали щирі вітання від учнів та вчителів. Задушевними піснями вшанував запрошених аматорський жіночий вокальний ансамбль «Надія» Червоненського селищного будинку культури, учасниці якого - педагоги загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Тож нехай ніколи не втомлюються працьовиті руки, а трударям - вічна шана і подяка за їхню нелегку роботу.
Юлія ПАЛЬНО