Шукати в цьому блозі

Translate

Статистика сайта

Відвідувачі по країнам
Відвідувачі за останні 24 години
пʼятниця, 14 жовтня 2011 р.

16 жовтня - День працівників харчової промисловості

Честь марки - насамперед

Ось уже друге десятиліття на вітчизняному продовольчому ринку чільне місце займає продукція ТОВ «Андрушівський маслосирзавод» під торговою маркою «Золотава».
Напередодні професійного свята - Дня працівників харчової промисловості я мала розмову з генеральним директором підприємства О. Ю. Матвієнко.
- Оксано Юріївно, розпочнемо з найприємнішого: у Вашому кабінеті бачу до двох десятків Грамот, дипломів, подяк. Їх, зрозуміло, за «так» не дають, видно споживач давно вже оцінив якість продукції вашого підприємства.
- Вже 10 років поспіль ми представляємо продукцію підприємства на Міжнародній сільськогосподарській виставці «Агро» в експозиції Житомирської області. Цього року її було визнано однією з кращих, на чому наголосив прем’єр-міністр М. Я. Азаров. А ще маємо відзнаки за участь у виставці «Київська осінь», де ми вже продаємо свою продукцію за доступними цінами. Найкраща реклама - це якість продукції і, звичайно, великий асортимент. Підприємство випускає зараз 14 видів сиру твердого, 18 - спреду, масло.
- Для цього треба мати вдосталь сировини. Скільки молока ви переробляєте за добу?
- Зараз - 100 тонн, а в літню пору можемо прийняти і переробити до 300 тонн. Із здавачами розраховуємося двічі на місяць. Закупівельна ціна за літр молока зараз - 2 грн. 50 копійок. З відродженням у господарствах тваринницької галузі молочного напрямку ми мали б більше сировини, а господарства - живих грошей.
- Для такої кількості товару треба мати широкий споживчий ринок, постійних клієнтів, чітко налагоджену систему «виробник-покупець»?
- З цим проблем немає. У кожному обласному центрі маємо своїх торгових представників. Продукцію доставляємо своїм транспортом. Постачаємо її також в Молдавію, торгували з Казахстаном, тимчасово призупинили торгівлю з Росією. Зараз йдуть наші поставки в Єгипет, Лівію, Сирію. Самі розумієте, які вимоги ставляться до нас як виробників. Весь колектив з 546 чоловік працює над тим, щоб під маркою «Золотава» споживач купляв продукцію високої якості, в широкому асортименті. Заради цього колектив наш працює чітко, як годинниковий механізм, цілодобово - у три зміни. Обсяг реалізації продукції в діючих цінах за 9 місяців склав 198 мільйонів гривень. Ні по зарплаті, яка становить в середньому до півтори тисячі гривень за місяць, ні по платежах у фонди заборгованості не маємо. Успіх кожної справи вирішують люди, такі, на яких можна покластися, як на самого себе. У нас це головний бухгалтер Т. П. Ріпінська, її заступник В. Т. Владика, мікробіолог Л. С. Горлатих, начальник відділу кадрів О. В. Остап’юк, начальник прийомно-апаратного цеху А. О. Захлібна, начальник сирцеху В. М. Воєвода, начальник цеху сухого молока Л. П. Юзва, начальник маслоцеху О. М. Гриневич, головний інженер М. М. Соболюк. Я хочу сказати, що інвестор наш не помилився, коли залишив без змін такий ось склад інженерно-технічних працівників. Є у нас молоді і перспективні кадри - головний технолог Ю. В. Горкун, заступник начальника лабораторії Я. М. Павлушко. Користуючись нагодою, я хочу привітати з професійним святом і згаданих працівників, і всіх робітників основних та допоміжних цехів, які щоденною добросовісною працею примножують успіх колективу, дорожать честю підприємства. Хай у кожній родині поселяться радість і добро, легко працюється, збуваються мрії, хай щастить сьогодні, завтра і повсякчас.
- Дякую за розмову. І Вам, Оксано Юріївно, особисто бажаємо задоволення від роботи, такого ж ентузіазму і відданості, з яким ви працюєте на підприємстві ось уже 27 років. Всього найкращого Вам і Вашому колективу.

Бесіду вела Лідія Наконечна
andrushivka-blog.pp.ua
четвер, 13 жовтня 2011 р.

Що в прізвищі твоєму

Філолог із Старокотельнянської гімназії Майя Іванівна Хоменко видала цікаву, унікальну книжку під заголовком «Хто ми?».
Це дослідження етимології українських прізвищ, конкретно тих, що поширені в північно-західній частині Андрушівщини. Як зазначає у післямові сам автор, це лише 25 відсотків прізвищ України. Так що попереду в дослідників-етимологів ще безліч роботи в різних регіонах нашої держави, а в читачів - очікуваних цікавих публікацій. Видання - це велика пошукова праця, допомога вчителям, студентам, учням. У першому розділі «Таємниці минулого» дуже багато історичного матеріалу про походження племен, рас, народностей. М. І. Хоменко, використавши 47 наукових та історичних видань, аргументує, що ми, українці, є самостійним народом, який є продуктом синтезу культур багатьох народів і цивілізацій, що в різні часи існували на нашій землі. Автор підводить читача до думки, що, знаючи наші прізвища, імена, ми можемо здогадуватися, хто були наші предки, з яких країв потрапили до нас, чим займалися в минулому. «Давайте, - пише М. І. Хоменко, - через них спробуємо дістатись до того первинного сонячного мовного ядра, яскравим промінчиком якого сьогодні є наша українська мова». Далі читаємо про базу формування українських прізвищ. Виявляється, прізвища наші мають індоарійське, дохристиянське, тюркськомовне, польське, російське, єврейське, топонімічне, анімалонімічне, метеорологонімічне та інші - майже 50 назв-походжень. До кожного автор наводить конкретні приклади. Практично кожен читач у книзі може знайти історію походження свого прізвища. Розглядає автор і морфологію утворення українських прізвищ, способи творення, класифікацію способів творення, наводиться етимологія прізвищ північно-західної частини Андрушівщини. Ми часто пізнаємо по прізвищу місце проживання людини. Скажімо, якщо це Музичуки, Хоменки, Нишпали, Яремчуки - то із Старосілля, Гебричі, Моргуни, Люльки, Бобри - із Старої Котельні, Грищенки, Тарасюки, Раковичі, Осіпчуки - з Волосова, Покотили, Харчуки, Гайдаї та Поліщуки - з Іванкова. В короткій анотації всього не розповіси - треба просто прочитати це видання, яке автор із зрозумілих причин видала незначним тиражем. Хочеться щиро подякувати Майі Іванівні Хоменко за її величезну працю - таку корисну для нинішніх і прийдешніх поколінь.

Лідія Маркович
andrushivka-blog.pp.ua
середа, 12 жовтня 2011 р.

З одним записом у трудовій

Марію Станіславівну Баранівську я знаю, відколи пам’ятаю себе. На роботу в наше село вона прийшла молодим фельдшером у 50-х роках минулого століття. Роботи вистачало, образно кажучи, на цілу добу. В селі було майже тисяча жителів. Від наших Великих Мошківець до Червоного, а тим більше до Андрушівки зовсім не близько. Отож всю надію покладали на місцевого медика.
- На початку було дуже важко, - згадує Марія Станіславівна. - Дороги в селі грунтові, у дощ чоботи не скидай - без них не доберешся на виклик. А коли прийшла до хворого - ти його перша надія і поміч. Ще й досі в селі називають Марію Станіславівну рятівницею, цілителькою, а місцеві дотепники у свій час казали про сільського фельдшера: «наш професор». І не даремно, бо ставила без рентгену і УЗД безпомилкові діагнози, які потім підтверджували лікарі. На той час в село мало коли доїжджала швидка допомога. А діток народжувалося багато, пологи у більшості випадків приймала сільський фельдшер. Так що ні легкого дня, ні спокійної ночі не мала завідуюча сільським ФАПом М. С. Баранівська. У нашому селі знайшла Марія Станіславівна своє щастя - вийшла заміж за вчителя місцевої школи Якова Никаноровича, разом побудували дім, з якого провели у самостійне життя своїх дітей. Дочка Галя обрала мамину професію - завідує ФАПом в одному з сіл Черняхівського району, син Олександр має вищу освіту, працює в Житомирі. Навідуються до бабусі й онуки. Цю жінку поважають і люблять односельчани, провідують, звертаються за порадами. У трудовій книжці М. С. Баранівської один запис - зав. фельдшерсько-акушерським пунктом с. В. Мошківці, де пропрацювала 45 років, не одне скликання обиралась депутатом сільської ради, очолювала жіночу раду. Наприкінці вересня наша Марія Станіславівна відзначила своє 80-річчя. Вдячні односельчани адресували ювілярці найтепліші побажання міцного здоров’я на довгі роки. Нехай Господь дарує Вам многії і благії літа!

Тетяна Поліщук,
секретар Великомошківецької сільської ради
andrushivka-blog.pp.ua

Я - мірошник

Коли згорів Городківський млин, сільський голова Кебал В. В. та голова колгоспу Цмех В. В запропонували мені взятися за його відновлення, з умовою, що господарства сіл Нехворощ та Крилівка будуть надавати матеріальну допомогу. Я відмовився від їх пропозиції, але запевнив, що збудую перевізного млина, на будівництво якого затратив 5 років. Я щиро вдячний своєму другові Вакульчику О. О. за його інженерний талант та допомогу у створенні млина. Все, що можна було виготовити вдома, точив на токарному станку, який взяв в оренду у Кобрика Ю. Ф. Протягом всіх цих років мені допомагав Комінарець С.О., цей млин - його заслуга також. Я щиро вдячний Бондару В. В., який допоміг придбати платформу для млина, Волинцю А. А. - за циклони, труби, електрообладнання. Велике спасибі начальнику району електромереж Яринчину М. В., який дав дозвіл на виготовлення проектної документаціі по підключенню млина до мережі електроспоживання. Млин зовсім невеликий, споживає 20 кВ електроенергії за годину, переробляє за цей час 2,5-3 центнери зерна. Вихід - 35-40% борошна вищого ґатунку, 15-20% першого і 10-15% другого. Якість борошна залежить від якості зерна. Мешканці Городківки, Нехворощі, Крилівки, Жерделів, Малої П’ятигірки, Каменів користуються послугами млина. Щороку, коли в Городківці святкують День села, сільський голова Кебал В. В. вручає мені нагороду за працю. Велике спасибі за визнання. Але найбільшу і постійну підтримку маю від своєї родини - дружини Валентини Василівни, сина Євгенія та дочки Валі. Якщо хтось планує змолоти борошно - приїжджайте до мене в Городківку - не пошкодуєте.

Олександр ЛІНЧУК,
с. Городківка
понеділок, 10 жовтня 2011 р.

Бібліотечний урок

Минулої середи на базі Андрушівської ЗОШ І-ІІІ ст. №1 відбувся семінар шкільних бібліотекарів. Цей день перетворився на справжнє свято книги. Шкільний бібліотекар Ширяєва Л. П. з учнями 8-го класу презентувала бібліотечний урок "450-літній ювілей Пересопницького Євангелія”. Також пройшло театралізоване дійство "Посвята в читачі”, яке організувала Максимчук С. В. з учнями 6-Б класу. Учасників зібрання привітали начальник відділу освіти Сословська С. І., завідувачка методкабінетом Коваль А. В., методист районного відділу освіти Дорогова В. В. Кращим бібліотекарям було вручено грамоти та подяки. Чернишова І. В. разом із своїми вихованцями підготувала святковий концерт.

Віра МАРЧУК,
заступник директора Андрушівської ЗОШ І-ІІІ ст.
неділя, 9 жовтня 2011 р.

Поштовий вернісаж

5 жовтня в Житомирській дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» відбулися урочистості з нагоди Всесвітнього Дня Пошти, в яких взяли участь голова облдержадміністрації С. М. Рижук, голова обласної ради Й. А. Запаловський, Житомирський міський голова В. М. Дебой, представники центрів поштового зв’язку, поштамту, дирекції, ветерани зв’язку. - Листоноша - це професія, яка всім потрібна, - наголосив у своєму виступі С. М. Рижук. - Її представники, окрім професійних навиків, обов’язково мають високі морально-людські якості. Голова облдержадміністрації зазначив, що економіка області сьогодні розвивається динамічно. З основних показників Житомирщина вийшла на 8-10 місця в державі. З нагоди професійного свята поштовиків також привітали ділові партнери, а кращим працівникам зв’язку були вручені грамоти, подяки. Серед нагороджених - начальник ВПЗ Яроповичі Стельмах Н. А., яка одержала Подяку Генеральної дирекції «Укрпошти» та нагрудний значок. Варто відмітити, що вироби наших майстринь-поштовиків - вишиті рушники та картини, вироби з бісеру і дерева, м’ясні делікатеси і випічка були одними з найкращих на виставці. Андрушівчани в імпровізації представили листоношу Пєчкіна з відомого мультфільму, який приїхав в село на підводі, щоб надати людям свої послуги. З піснею «Мій рідний край» виступила на святі начальник ВПЗ Волиця Гілевич Я. П.

Лідія БУРЯК,
начальник ЦОС № 5
субота, 8 жовтня 2011 р.

На постійну роботу в м.Андрушівка потрібні

На постійну роботу в м.Андрушівка потрібні:

- РІЗНОРОБОЧІ
- ОПЕРАТОРИ екструдерної лінії по виготовленню поліетиленових труб
- ТОКАР
- ЕЛЕКТРИК

м. Андрушівка. Тел.: 067-702-56-98

Віталій Кличко - в Андрушівці

Минулої суботи в нашому районі відбулася надзвичайна подія - в гості завітав всесвітньо відомий спортсмен, легенда українського і світового боксу Віталій Володимирович Кличко.
На районному стадіоні «Колос» високошанованого гостя зустрічали вчений земляк Ю. М. Іващенко, голова райдержадміністрації Б. В. Мазур, голова районної ради О. В. Мельник, спортсмени та вболівальники, численна громада Андрушівки. Гучні оплески, овації, теплі посмішки присутніх свідчили про те, що на зустріч з відомим боксером, Героєм України, вченим-педагогом, політиком, громадським діячем, меценатом прийшли його щирі шанувальники. Віталій Володимирович Кличко виступив перед присутніми, відповів на запитання, сфотографувався з футболістами команд «Аміко» (Андрушівка) та «Полісся» (Житомир), які в цей день проводили матч в рамках чемпіонату України серед ветеранів футболу. Після цього високий гість відвідав Андрушівську приватну астрономічну обсерваторію «Липневий ранок», де наш земляк, вчений, кандидат фізико-математичних наук, співробітник Головної обсерваторії Академії наук, топ-менеджер однієї з провідних автомобільних фірм Ю. М. Іващенко вручив йому свідоцтво про найменування малої планети 212723 KLITSCHKO, що затверджено Комісією з номентлатури небесних тіл, яка знаходиться у Гарварді. А цитата, що була подана на затвердження Комісії, звучить так: «212723 KLITSCHKO Брати Віталій (р.н. 1971) та Володимир (р.н. 1976) Клички - відомі українські боксери надважкої категорії та благодійники. Вони є промоутерами і спонсорами програми ЮНЕСКО «Освіта для дітей з бідних родин» та організаторами численних благодійних заходів». Реєстр: МРС 67220. Виступаючи перед високим гостем та присутніми Ю. М. Іващенко зазначив, що брати Клички - люди високого польоту, вони бачили в житті багато п’єдесталів, але мала планета 212723 KLITSCHKO, відкрита в Андрушівці, як світлий дороговказ серед сутінок, нехай веде Віталія і Володимира тернистими стежками, уникаючи болото заздрощів, глухий кут зради та вічний морок забуття.

Марія ОЛЕКСЮК

Архів блогу