Неписаною емблемою цього села були верби. І мало хто з місцевих жителів уже пам’ятає, коли їх висадили узбіччями центральної вулиці. Зеленіли, кучерявилися, та й постаріли красуні вже після того, як Вербів перейменували у Любимівку. Тепер вони вже не затінюють вїзного шляху, не лякають тим, що можуть розчахнутися і в бурю впасти додолу - їх просто зрізали. Не одна сільська душа журилася над цим, але що поробиш. А дерева ті були свідками історії. Може, вони пам’ятали, як до хати Горовчуків топтав стежку сільський учитель із сусідніх Війтовців Степан Кучер, бо сподобалася йому вродлива дівчина Олена, що жила там з батьками. Посватав, побралися. Забрав учитель молоду дружину у те ж таки сусіднє село, де вчителював. А то перед жнивами прийшла дочка батьків провідати та й тут розродилась - у похиленій під стріхою хатинці на зразок шевченкової. Не знав - не відав ніхто тоді, що у вербовій колисці мати виколихувала талановитого творця зразків української радянської прози Василя Кучера. Як виповнилося хлопчику11 років, сім’я із Війтовців, де квартирувалася в родині Свиридюків, переїхала у Ставище Попільнянського району. Там юнак закінчив школу, звідти пролягла в самостійне життя його стежина. Навчання, армійська служба, робота в газетах і здійснення найпотаємнішої мрії - написання художніх творів - ось віхи життя талановитого українця, який створив неповторні романи і повісті - «Чорноморці», «Голод», «Плещут холодные волны», «Две жемчужные нити», «Устим Кармелюк», серії нарисів і ще багато іншого. Про все це - відоме і не зовсім я почула з вуст вчительки Ольги Олексіївни Ходаківської, яка сорок два роки пошукової творчої праці віддала благородній справі - вивченню життя і творчості Василя Кучера. Двадцять сім років була директором школи, в якій за цей час з’явилася музейна кімната В. С. Кучера. Правда, частину експонатів передали сільському музею. А взагалі більшість їх віднайшла і досі оберігає Ольга Олексіївна - бібліограф, біограф, літературознавець, дослідник творчості Василя Степановича. Серед експонатів - оригінали: лампа з кабінету письменника, вишитий рушник, альбоми, годинник. І сорочки, вишиті українським орнаментом, вони до кінця життя залишалися улюбленим і найдорожчим одягом письменника. Багато особистих речей передала любимівчанам сестра Тамара Степанівна, яка теж була присутня на ювілейному торжестві в честь сторіччя свого брата. Мені захотілося зробити фото на згадку - я сфотографувала Ольгу Олексіївну в шкільній музейній кімнаті. Тут її зусиллями створено також експозицію з давніх українських тернових хусток. Запнута жінка своєю хусткою, яку її дуже давно подарував батько. Стіни шкільних коридорів далеко не нового, але з любов’ю відремонтованого і реставрованого приміщення - у стендах, на яких виписана історія рідного села. Те, що присвячене Василю Кучеру, лише одна дорогоцінна сторінка великого літопису цього красивого, багатого і водночас обділеного українського села, де щороку помирає людей більше, ніж народжується, де згасають вікна тих хазяїнів, що відійшли за межу, а діти й онуки їх шукають кращого життя у далеких і близьких світах. Віриться, що в Любимівки будуть ще світлі сторінки історії, що знайдеться інвестор, якого приваблять і врожайні ниви, і неповторні ландшафти, якого з надією зустріне дружна і щира сільська громада, котра оберігає історію свого населеного пункту, пишається письменником-земляком, якого люблять і знають у Любимівці завдяки таким ентузіастам і хранителям давнини, як О. О. Ходаківська.
Лідія Наконечна
Станом на 1 серпня 2011 року на території Андрушівського району скоєно 41 дорожньо-транспортну пригоду. В трьох з них люди отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, один учасник ДТП від отриманих травм помер в лікарні. Так, 1 березня водій трактора з причіпом, їдучи польовою дорогою неподалік с. Стара Котельня, не звернув увагу на те, що залізничною колією рухався поїзд. Внаслідок зіткнення отримав тілесні ушкодження і від отриманих травм помер в лікарні. 4 березня в м. Андрушівка по вулиці Житомирській водій К., перебуваючи в нетверезому стані, керував автомобілем «Фольцваген», який зіткнувся з автомобілем ГАЗ-24, що рухався назустріч, внаслідок чого водій останнього отримав тілесні ушкодження середнього ступеня. 23 червня водій Ц., керуючи автомобілем марки «Форд-Ескорд» по автодорозі Житомир-Сквира в напрямку м. Житомир, не обрав безпечної швидкості, з’їхав в лівий кювет і перекинувся. Пасажир В. отримав тілесні ушкодження середнього ступеня. Водії та пішоходи, не нехтуйте елементарними правилами дорожнього руху і будьте уважними.
Ярослав Кременчук,
інспектор дізнання ВДАІ Андрушівського району
Як повідомили 8 серпня до Андрушівського РВ надійшло повідомлення від 40-річного жителя району, заступника директора одного із товариств з обмеженою відповідальністю, про те, що із складського приміщення, шляхом вільного доступу, невідомим викрадено 3500 кілограм пшениці, на загальну суму майже 6 тисяч гривень.
Дільничні інспектори міліції за підозрою у скоєнні злочину затримали двох 40-річного та 46-річного місцевих жителів.
18 злочинів зареєстровано черговими частинами УМВС України в Житомирській області упродовж минулої доби, 8 з них працівники міліції вже розкрили а саме: 2 крадіжки чужого майна, грабіж, 3 випадки нелегального обігу наркотиків та інші.
СЗГ УМВС України в Житомирській області
Продам козу в с. Гальчин. Звертайтесь за телефоном 0967038093. Марія.
Протягом століть Україна славилася продуктами свинарства: де, як не в нас, були найсмачніші домашні ковбаси, копченості, шпиг, сало, запечені окороки тощо. Годували тварин, хто чим міг: картоплею, зеленню, зерновідходами. Пізніше, купуючи молодняк поліпшеної селекції, почали вводити в раціон концкорми, різні добавки - стимулятори росту. Але на все це затрачалися немалі кошти, а вони часто не по кишені селянину із середнім достатком. Останнім часом набули популярності так звані травоїдні, а я б сказав - всеїдні свині. Приваблюють вони своєю відносною акуратністю, спокійною, мирною вдачею, невибагливі до харчування і умов утримання. Вони люблять пастися і купатися, їдять все - від жалючої і глухої кропиви до стебел і листя кукурудзи, охоче смакують жолудями, кабачками, гарбузами. Влітку і взимку п’ють воду. Їдять такі свині і мелене зерно, яке бажано запарювати, тоді воно краще засвоюється. На одну голову віком 7- 8 місяців треба 200-300 грамів його. Хочете, щоб порося виросло сальним, давайте концкормів трохи більше. А якщо їх не вистачає, проживуть свині і на різнотрав’ї, тільки вже сало не відкладеться. Від весни до осені травоїдні свині поїдатимуть весь бур’ян, що є у вас на городі. Половину корму в зимовому раціоні становить сіно, решту - буряки, жом (можна і кислий), картопля, котру треба варити. Свинок - майбутніх маток, не треба загодовувати, щоб вони були продуктивними в народженні і вигодовуванні поголів’я. Живуть ці тварини цілорічно на відкритому повітрі, в накритому наметі із соломою. Молодняк зимує в хліві. Про особливості утримання травоїдних свиней я можу розповісти кожному, хто ними зацікавиться і забажає тримати. Для розведення маю молодняк. Моя порада читачам: хочете підтримати свій сімейний бюджет, розводьте цих свиней - будете мати і сало, і м’ясо і всяку смакоту з них.
Віктор Зварич,
с. Лісівка
У Малих Мошківцях і дорослі, і діти глибоко шанують цю стареньку жінку з щирою посмішкою і таким добрим серцем. Антоніні Іванівні Гуменюк накувала зозуля уже дев’яностий.
На долю вчительки випало багато випробувань. Їй не було і десяти років, як помер батько і всі сімейні турботи лягли на тендітні плечі неньки, яка сама ростила і виводила в люди п’ятеро дітей. В 11 років Тоня дитячими очима бачила трагедію українського народу - страшенний голод 1933-го. На все життя закарбувалося в пам’яті, як мученицька голодна смерть косила людей. В 1939 році вона закінчила 10 класів і вступила на філологічний факультет Житомирського педінституту, а через рік, як закінчила перший курс, її направили працювати в школу в зв’язку з тим, що не вистачало вчителів. Тому й перевелася на заочне відділення. 21 червня 1941 року приїхала на сесію, а вночі прокинулася від гулу німецьких літаків, які бомбили Житомир - розпочалася війна. Хлопці-однокурсники пішли на фронт, а дівчата роз’їхалися по домівках. Село Малі Мошківці окупували німці. Молодь почали відправляти на підневільні роботи в Німеччину. Довго переховувалася Антоніна. Але одного разу староста Данило Кіптенко, який був її хрещеним батьком, привів до хати жандармів і дівчину забрали. Так вислужувався зрадник перед німцями, що не пожалів і хрещениці. Спочатку повезли її в Андрушівку - звідти втекла, але запроданці піймали, страшно побили і відвезли в Козятин. А потім вона з групою юнаків знову тікає, але невдало. Хлопців поліцаї постріляли, а дівчат побили і відправили до Німеччини. Потрапила Антоніна в Нюрнберг. Боляче жінці згадувати, що пережила. Табір, в якому їх тримали, був обгороджений трьома лініями колючого дроту, працювали на заводі з 6-ої години ранку до 10-ої вечора. Годували баландою з ріпи та буряків. Були там хлопці та дівчата з Франції, Італії, Польщі. Нарешті дочекалися Перемоги. Нюрнберг зайняли союзники - американці. Через два місяці українців передали радянським військам. Не вабили українських дівчат гарні німецькі котеджі - серце линуло до рідної домівки. Хотіли йти пішки, але військові їх не пустили, щоб есесівські банди, що хазяйнували на дорогах, не побили. Тому на Батьківщину добиралися товарняками. Нарешті і рідна Україна. Скромна хатина в рідних серцю Малих Мошківцях. Старенька мати втратила свідомість, побачивши рідну доньку на порозі хати. З радістю і завзяттям працювала вчителькою в Глинівецькій школі. Покохала статного хлопця Володимира, котрий повернувся з фронту. Побралися, побудували гарну хату, посадили садок, виховали дочку, яка вивчилась на інженера. Надто рано пішов із життя коханий чоловік, її надійна опора і підтримка. Пам’ять про нього свято береже вся родина. Вже й дочка Аллочка має дітей та онуків. Радіє ними усіма Антоніна Іванівна, яка, хоч і на заслуженому відпочинку, але не сидиться їй без діла - доглядає сад, порається на городі. За свій вік виховала багато гарних учнів, які їй завжди щиро дякують. От і мій старший син Микола, класним керівником у якого була Антоніна Іванівна, завжди з любов’ю і теплом згадує про цю добру і вимогливу вчительку, серце якої переповнене любові до дітей. Як згодились синові глибокі знання німецької мови, які дала А. І. Гуменюк, коли він, кандидат технічних наук, бував у Німеччині, Швейцарії, Австрії. Тож низько вклоняємося цій прекрасній жінці за ті зерна розуму і добра, котрі засіяла вона в сотні молодих душ, і які дали гарні сходи, бажаємо їй здоров’я на довгі літа.
Василь Гребенюк
Щоденно працівникам державної ветеринарної служби району доводиться виконувати складне і відповідальне завдання - забезпечувати профілактику, діагностику та лікування сільськогосподарських тварин, гарантувати якість і безпеку агропромислової продукції. На наші плечі покладається і ще одна відповідальна місія: не лише захищати тварин від хвороб, але й завадити поширенню небезпечних інфекційних і вірусних захворювань, запобігати епідеміям та пандемії серед людей. Недарма стародавня мудрість говорить: «Медицина лікує людину, а ветеринарія оберігає людство». Сумлінно і віддано працює над виконанням усіх цих завдань колектив державної ветеринарної служби району, який нараховує 61 чоловік. Незважаючи на труднощі сьогодення, збережена структура служби: діє управління ветмедицини, районна державна лікарня та районна державна лабораторія держветмедицини з їх виробничими підрозділами. Сприяє роботі служби в цілому високий фаховий рівень спеціалістів, належна матеріальна база. Останні 5 років держветслужба району входить в п’ятірку кращих в області. За багаторічну сумлінну працю хочу подякувати колишнім працівникам - головному лікарю О. Ф. Нітчуку, начальнику управління держветмедицини району Й. Ф. Калану, головному спеціалісту М. І. Вербилу, нинішнім - директору лабораторії держветмедицини М. Л. Галясу, завідуючому Городківською ветдільницею П. А. Листопадському та іншим. З року в рік ветеринарна служба поповнюється молодими, перспективними кадрами. Добре зарекомендували себе В. М. Рудюк, Т. М. Луценко, Л. Є. Вальчук, котрі продовжують трудову естафету старшого покоління. Шановні колеги! Щиро вітаю Вас з Днем працівників ветеринарної медицини. Бажаю успіхів у роботі, добробуту, щастя, злагоди в родинах, добра, нових професійних звершень.
Микола Глухов,
начальник управління держветмедицини району
andrushevka.wordpress.com
5 серпня голова районної державної адміністрації Б. В. Мазур провів засідання комісії з питань погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат, де йшла мова про погашення заборгованості до Пенсійного фонду та дотримання Закону України «Про оплату праці».
В роботі комісії брали участь в. о. начальника ДПІ в Андрушівському районі Горбачов О. А., прокурор району Козлов Ю. О., начальник управління Пенсійного фонду в Андрушівському районі Онищук О. П., директор районного центру зайнятості Солопій С. Б., начальник КРВ Іщук Ю. О. та запрошені. Найбільшу тривогу в членів комісії викликає безвідповідальне ставлення керівників казенного підприємства Житомирського ремонтного заводу радіотехнічного обладнання «Промінь», які заборгували до Пенсійного фонду понад півмільйона гривень. І цей борг щомісяця росте. На жаль, керівник підприємства Троценко А. М., якого запросили на засідання комісії, не прибув. Голова райдержадміністрації, прокурор району та в.о. начальника ДПІ були одностайні в думці щодо прийняття кардинальних заходів до КП «Промінь» для погашення заборгованості. Про заборгованість до Пенсійного фонду КП «Пролісок» (с. Новоівницьке) інформував членів комісії та запрошених сільський голова Дьомін М. М. Він повідомив про звільнення керівника підприємства та про призначення нового. Було вирішено, що 51 тис. грн. реструктуризованого боргу та поточні платежі підприємство сплачуватиме щомісяця. Горбачов О. А. запросив сільського голову та новопризначеного керівника комунального підприємства «Пролісок» прибути в ДПІ для вирішення невідкладних питань. На засідання комісії були запрошені приватні підприємці Дущенко В. В., Заєць Є. Є., Горкун О. П., Дубовик А. В., на підприємствах яких виявлені порушення при оплаті праці найманих працівників, Зокрема, окремі з яких не одержують мінімальної зарплати. Дущенко В. В. повідомила, що всі виявлені при перевірці порушення ліквідовано, з працівниками переукладено трудові угоди згідно чинного законодавства. А Дубовик А. В. сказала, що всі наймані працівники оформлені на 0,5 мінімальної заробітної плати, яку одержують вчасно. На жаль, Заєць Є. Є. та Горкун О. П. на засідання комісії не прибули. Не з’явилися й керівники ЗАТ «Червоненський завод продтоварів», ТОВ «Агробуд» та СТОВ ім. Суворова, яких також запрошували на засідання комісії. Підсумовуючи роботу комісії, голова районної державної адміністрації наголосив, що жодне порушення законодавства щодо оплати праці та своєчасної сплати до Пенсійного фонду не повинне залишатися поза увагою відповідних служб. Настав час керівникам виконувати свої обов’язки з усією відповідальністю.
Марія ОЛЕКСЮК
andrushevka.wordpress.com