У зв’язку з набуттям чинності Законів України “Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835 та «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» від 25.12.2008 року № 799, Андрушівська міжрайонна виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності повідомляє:
1. Зменшено розмір страхових внесків на соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, для роботодавців з 1,5 % до 1,4 % від суми фактичних витрат на оплату праці найманих робітників.
2. Страхові внески до Фонду нараховані з 1.01.2009 по 12.01.2009 року мають справлятися роботодавцями за ставкою 1,5 %, із заробітної плати, а нарахованої за робочі дні, з 13.01.2009 року - 1,4 %.
3. Розмір страхових внесків, що сплачують наймані працівники, та пільгові розміри страхового тарифу для окремих категорій страхувальників-роботодавців (0,5% та 0,7 %) залишаються без змін.
4. Зменшено розмір страхових внесків для осіб, які беруть участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні у зв’язку з тимчасою втратою працездатності на добровільних засадах з 2 % до 1,9 % від суми оподатковуваного доходу (прибутку), відповідно з 1.01.2009 року по 12.01.2009 року - 2%, з 13.01.2009 року по 31.01.2009 року - 1,9 %.
5. Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1.01.2009 року становить 669 грн., відповідно максимальна межа заробітної плати, з якої справляються страхові внески до Фонду становить з 1.01.2009 року - 10035 грн. Відповідно ця сума є максимально допустимою межею при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності і допомоги по вагітності та пологах з розрахунку на місяць.
Інна Янковська,
провідний спеціаліст АМВД ФССзТВП
Новини Андрушівщини
15 лютого 1989 року радянські війська були виведені з території Афганістану. До мирного життя поверталися не за роками змужнілі, посивілі чоловіки, брати, сини, онуки, позаду яких залишалися жорстокі будні десятирічної війни, а попереду - адаптація до мирного життя.
Десять років українські родини, чиї сини, брати і батьки брали участь у військових діях, з нетерпінням чекали на цей день. Однак не для всіх він прийшов радісним і щасливим. Тисячі співвітчизників, серед яких і наші земляки, так і не повернулися до рідної домівки. А скільком війна скалічила життя!
В нашому районі проживає 53 воїни-афганці, 61 учасник бойових дій, які чесно виконували свій військовий обов’язок на Кубі, в Сирії, Єгипті, Чехословаччині, Югославії та інших країнах світу.
...Більшість з колишніх воїнів-інтернаціоналістів і сьогодні в строю - мирною працею продовжує вірно служити Батьківщині.
Ми схиляємо голови перед світлою пам’ятю загиблих. А всім, хто пройшов через горнила жорстоких воєн, бажаємо міцного здоров’я, сили духу, родинного щастя та благополуччя.
Нехай завжди над всіма нами буде мирне небо.
К. І. КУРСОН,
голова районної державної адмiнiстрацiї.
В. Б. ШПАКІВСЬКИЙ, голова районної ради.
Новини Андрушівщини
Валентина Леонідівна Кожем’якіна - медпрацівник за покликанням. Коли у жінки запитують про її трудовий стаж, вона з гордістю каже, що в неї його 68 років.
Це не помилка: Валентині Леонідівні - медсестрі протитуберкульозного кабінету, кожен відпрацьований рік, згідно коефіцієнту, в заліку подвоюється.
Вона любить свою далеко не просту роботу, віддається їй сповна, безвідмовна у виконанні службових обов’язків. Ось так у взаєморозумінні вже тривалий час В. Л. Кожем’якіна працює поруч з лікарем-фтизіатром Г. В. Толкач.
Новини Андрушівщини
Вітаємо Вас з Днем вшанування учасників бойових дій на територіях інших держав, 20-ю річницею виведення радянських військ з Афганістану (15.02.2009 р.), Днем Захисника Вітчизни (23.02.2009 р.), зичимо міцного здоров’я, усіх гараздів у вашому житті.
Василь Шикір,
голова районної спілки воїнів-інтернаціоналістів
Новини Андрушівщини
2008 рік став стабілізуючим у тваринницькій галузі району.
Минулорічні показники по поголів’ю худоби, виробництву та реалізації тваринницької продукції майже не відрізняються від показників 2007 року. Але є й позитивні напрацювання у розвитку галузі.
Незважаючи на те, що три сільськогосподарські підприємства ліквідували молочно-товарні ферми (СТОВ “Українська Агропромислова група” с. Старосілля, де утримувалося у 2007 році близько 200 голів ВРХ, ВАТ “Андрушівське” та СТОВ СП “Спіка”, де нараховувалося відповідно 90 та 600 голів великої рогатої худоби), в цілому по району вдалося утримати майже на рівні минулорічного поголів’я ВРХ і наростити корів молочного напрямку продуктивності на 81 голову.
Завдяки державній фінансовій підтримці, яка надавалася у 2008 році за приріст поголів’я корів молочного та м’ясного напрямку продуктивності, у семи господарствах збільшилося загальне поголів’я корів на 315 одиниць. П’ять господарств отримали по даній постанові близько 900 тисяч гривень спеціальної дотації.
Для покращення генетичного потенціалу великої рогатої худоби у СФГ “Шателюк” с. Волосів створений та пройшов державну атестацію і реєстрацію племінний репродуктор по розведенню Української чорно-рябої породи ВРХ молочного напрямку продуктивності, який в недалекому майбутньому зможе реалізовувати нетелі та племінний молодняк для поповнення основного стада корів в господарствах району.
В районі впроваджуються інвестиційні проекти для розвитку тваринницької галузі.
В даний час проводиться реконструкція Котівського відгодівельного комплексу, де у 90-х роках проводилася відгодівля великої рогатої худоби. На сьогодні цей об’єкт перепрофільовується у свинокомплекс, де планується утримувати понад 20 тисяч свиней.
Слід відмітити, що стабільний розвиток тваринницької галузі забезпечується завдяки наполегливості і вмінню господарювати більшості наших керівників сільськогосподарських підприємств. Найкращі із них це: Срібний Борис Романович із СТОВ “Старокотельнянське”, головний зоотехнік цього ж господарства Ружицький Олександр Теофанович; Клименко Володимир Борисович із СТОВ “Добробут” с. Волиця; Юянець Петро Володимирович із СТОВ “Хлібороб” с. Степок; Шателюк Іван Іванович із СФГ “Шателюк” с. Волосів.
У цих господарствах стабільно утримується значна кількість великої рогатої худоби, в тому числі молочне стадо, розвивається свинарська галузь.
Значний вклад у розвиток тваринництва вносять рядові працівники, які своєю напруженою, наполегливою і нелегкою працею, сумлінним ставленням до роботи щоденно примножують здобутки господарств. Це доярки Миронюк Г. А, Ткачук К. А., свинарка Аврамець Н. А., телятниці Ревчук В. П. та Моргун Н. А. із СТОВ “Старокотельнянське”, доярка Васільєва Р. М. із СФГ ”Шателюк”, доярка Шпакович В. С. із СТОВ “Добробут”, доярки Юрчук С. О., Мисник Т. А., телятниці Гебрич В. О. і Оселедчук В. Ф. із СТОВ “Хлібороб” та багато інших трудівників ферм. Низький уклін їм за сумлінну працю.
Віталій Весельський,
начальник відділу організації виробництва, переробки та маркетингу сільськогосподарської продукції управління АПР
Новини Андрушівщини
Фронтовики Великої Вітчизняної війни, війни в Афганістані, учасники бойових дій на територіях інших держав єдині в тому, що пізнали всі страхіття людського кровопролиття.
Хоча це були різні війни за своїм характером, змістом і масштабами бойових дій, але нас об’єднує самопожертва і воїнське братство.
З батьківською любов’ю і увагою ми, сивочолі ветерани, сприймаємо радість і біль, які пов’язані з війною в Афганістані. Ми разом з воїнами-афганцями сумуємо і віддаємо данину поваги загиблим нашим землякам, вічна їм пам’ять.
Нам, ветеранам двох бойових поколінь, потрібно донести до свідомості людей, а особливо підростаючого покоління, правду про те, що пролита кров наших воїнів у боротьбі з фашизмом, на афганській землі та в інших “гарячих” точках планети - це плата за мир на землі і незалежність нашої держави.
Слава і низький уклін кожному, хто з честю вистояв у ті страшні роки війни, а у непростий нинішній час знаходить сили, щоб працювати, любити, виховувати дітей і внуків.
На нас, учасників Великої Вітчизняної війни, війни в Афганістані та учасників бойових дій на територіях інших держав покладено велику відповідальність, бо ми - жива пам’ять, історія нашої держави. І ми повинні робити все, щоб наші діти, внуки і правнуки виростали справжніми українцями.
Михайло Семенов,
ветеран війни, полковник у відставці
Новини Андрушівщини
За вагомий особистий внесок у розвиток ветеранського руху, мужність і самовідданість, виявлені під час виконання військового обов`язку, вирішення питань соціального захисту та реабілітації ветеранів війни, патріотичне виховання молоді та з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав і Дня захисника Вітчизни Президент України Віктор Ющенко нагородив орденом "За Мужність" III ступеня Шикіра Василя Яковича – голову Андрушівської районної спілки воїнів-інтернаціоналістів.
ДОВІДКОВО: Указ Президента України від 06.02.09 № 74/ 2009 "Про відзначення державними нагородами України".
З 1979 по 1989 рік в Афганістані інтернаціональний обов’язок виконували 160 тисяч українських воїнів. 3 тисячі 360 солдатів додому з цієї війни не повернулися (3 тисячі 280 українців загинули, 80 зникли безвісти). Півтора року проходив там дійсну військову службу і Микола Васильович ДРАПАК.
Провівши сина в армію, мама молила Бога, щоб додому повернувся живим і здоровим. Виходець з робітничої сім’ї, дев’ятнадцятирічний юнак спочатку служив у Ленінакані, що у Вірменії, а потім за кермом вантажівки півтора року їздив крутими дорогами чужої країни. Бував у Кабулі, Кундузі, Кандагарі, Баграмі, Мазарі-Шаріф та багатьох інших містах далекого і чужого Афганістану.
Півроку підвозив пальне з бази на точки. Пізніше доставляв нашим воїнам боєприпаси та продукти.
Прямовисні скелі та урвища, дороги, завалені камінням, сонце, яке розпікало повітря так, що й дихати важко, а пальці, обпечені об гарячий метал машини, - цього не забути ніколи. Його КАМаз не раз потрапляв під обстріл “духів”, кожен з рейсів був смертельно небезпечним. А вижити в складних умовах допомагали вірна солдатська дружба і взаємовиручка.
Микола Васильович не любить розповідати про свою військову службу, бо важкі спогади, розтривоживши душу і серце, ще довго зринають у пам’яті.
...У 1988 році після демобілізації повернувя додому, у своє рідне село Кривче, що у Борщівському районі Тернопільської області, працював водієм. Пізніше сестра Світлана покликала до себе, на Житомирщину, звідки пішов вчитися в Одеську духовну семінарію.
Завзятому й працьовитому, щирому і чесному юнаку запала в серце чорноока красуня-односельчанка, яка вчилася на економіста-бухгалтера в Київському інституті народного господарства. Незабаром побралися. І ось понад вісімнадцять років Микола Васильович та Олександра Михайлівна Драпаки живуть і працюють в Новій Котельні.
Він - місцевий священик, вона - сільський голова. Підросли вже й дітки - Наталя навчається в Житомирському фармацевтичному коледжі, а Святослав - школяр. Батьки змалечку привчили сина й доньку до праці, вони допомагають не лише по господарству, а й під час ремонту церкви, адже дерев’яний храм потребує неабияких коштів та догляду.
В селі про цю сім’ю говорять лише гарні і теплі слова, дякують за поради і підтримку.
Моя розповідь про старшого сержанта, афганця Драпака Миколу Васильовича буде не повною, коли не скажу про те, що вже багато років поспіль він, місцевий священик, щоліта, у вільний від основної роботи час, сідає за кермо автомобіля і відвозить на елеватор щедрий врожай з новокотельнянських ланів. Не цурається й іншої роботи.
Запитати у М. В. Драпака, чому він став священиком, я не посміла, бо розумію, що у людини, яка пройшла пекло афганської війни, в серці завжди була віра у Всевишнього, то чому б щодня не служити Йому вірою і правдою.
Марія Олексюк
Новини Андрушівщини