Минулого вівторка в залі засідань районної ради відбулася двадцята сесія районної ради п’ятого скликання. На ній першим і основним розглядалось питання про районний бюджет на 2009 рік. З інформацією виступила начальник фінансового управління райдержадміністрації Н. О. Суботенко. Керуючись ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.77 Бюджетного Кодексу України, враховуючи висновки постійної комісії районної ради з питань бюджету та комунальної власності, районна рада своїм рішенням встановила загальний обсяг доходів і видатків районного бюджету на нинішній рік у сумі 70901,923 тис. грн. Обсяг доходів і видатків загального фонду районного бюджету визначено у сумі 67793,323 тис. грн., спеціального фонду районного бюджету - 3108,6 тис. грн.
Сесія затвердила розпорядження голови райдержадміністрації від 16 грудня 2008 року № 656 та від 25 грудня 2008 року № 678 “Про внесення змін до районного бюджету на 2008 рік”.
Депутати ознайомилися з планом роботи районної ради на І півріччя цього року і затвердили його.
На розгляд сесії було винесено та затверджено питання про внесення змін до Комплексної Програми охорони навколишнього природного середовища в Андрушівському районі на 2008-2012 роки.
Розглянувши протест прокурора району, врахувавши рекомендації постійної комісії районної ради з питань законності, регламенту, депутатської етики та місцевого самоврядування, депутати внесли та затвердили зміни до п.1 рішення дев’ятнадцятої сесії районної ради п’ятого скликання від 28 листопада 2008 року та виклали його в новій редакції: “Надати згоду Житомирській обласній організації УТМР в особі Андрушівської районної організації на продовження терміну користування мисливськими угіддями терміном на 25 років, які розташовані на території Андрушівського району загальною площею 67597 га, в тому числі: рілля - 52437 га, перелоги - 2665 га, багаторічні насадження - 712 га, сіножаті - 1691 га, пасовища - 3937 га, ліси - 1278,3 га, болота - 3036 га, водойми - 1348 га, чагарники - 256,4 га, інші землі - 236 га.
Новини Андрушівщини
Генеральним директором ДП “Агрофірма “Ян” ПП “Ян”, що в Ружинському районі, працює ПАЛАМАРЧУК Роман Павлович, який народився в селищі Червоне Андрушівського району.
Після закінчення місцевої школи та Національного аграрного університету, набувши певного досвіду, вже у 30 років він очолив дане підприємство, ставши його справжнім лідером, який для досягнення високих цілей здатний згуртувати навколо себе колектив однодумців. Колишній завод продтоварів, що у Немиринцях Ружинського району, своє нове життя розпочав чотири роки тому. Тепер він називається ДП “Агрофірма”Ян” ПП “Ян” і спеціалізується на виготовленні фармацевтичних препаратів. В цій сфері діяльності підприємство досягнуло вагомих здобутків. Тут випускається продукція тільки високої якості, підібрані кваліфіковані фахівці, які досконало володіють технологією виготовлення ліків, працює відповідна лабораторія. На підприємстві виробляються лікарські засоби у вигляді настоянок, спиртових та водних розчинів, сиропів та олій медичних.
ДП “Агрофірма “Ян” ПП “Ян” на даний час випускає понад 30 видів продукції на загальну суму понад 1,5 млн. грн. у місяць. Підприємство співпрацює з багатьма організаціями та фірмами зі збуту і постачання лікарської сировини, займається зовнішньоекономічною діяльністю. Тут виготовляється настоянка “Ехінацеї”. Сировина - корінь ехінацеї, яка вирощується на площах підприємства.
ДП “Агрофірма “Ян” ПП “Ян” використовує сучасне фармацевтичне обладнання, має достатньо технічних і кадрових ресурсів, щоб розширити свої позиції у фармацевтичній промисловості, активно сприяти охороні здоров’я людей.
Новини Андрушівщини
Новий 2009 рік, прийшов у кожну домівку, приніс із собою не лише світлі надії, веселі щедрівки, а й чимало невирішених у минулому проблем.
Про непередбачувані обставини, які наприкінці минулого року призупинили доступ до державних джерел фінансування, що відчули на собі працівники бюджетної сфери нашого району, ми вели мову з головою районної державної адміністрації К. І. КУРСОН.
- Катерино Іванівно, працівники бюджетних установ занепокоєні тим, що не повністю одержали зарплату за грудень. В колективах освітян, культпрацівників, медиків тривають розмови про те, що гроші для виплати зарплат є, але знаходяться вони на банківських рахунках, звідки взяти їх неможливо. Чи це справді так?
- В районі говорять ще й про те, що керівники району, конкретно я, голова районної ради В. Б. Шпаківський, начальник фінансового управління райдержадміністрації Н. О. Суботенко поклали гроші на депозитний вклад та мають від цього відсотки.
Пояснюю: рішенням ХІІІ сесії районної ради V скликання від 12.01.2008 року було надано дозвіл районній державній адміністрації в особі районного фінансового управління розміщувати тимчасово вільні кошти районного бюджету на депозитних рахунках в установах банків на конкурсних засадах. В проведеному конкурсі перемогла Житомирська філія АКБ “Київ”, куди ми й поклали бюджетні кошти, і щомісяця брали їх не лише на виплату зарплати, а й користувалися відсотками, які йшли на придбання ліків для діабетиків, оплату праці працівників терцентру, допомогу одиноким непрацездатним громадянам, підтримку засобів масової інформації та ін. Сума відсотків за січень-серпень минулого року склала 600 тис. грн., а це неабияка підтримка для району.
А заробітну плату за другу половину грудня 2008 року працівникам бюджетних установ вже виплачуємо. Коли хтось із вас ще не отримав її, то найближчим часом отримає. Причин хвилюватися немає. Сподіваємося, що це були тимчасові проблеми.
- Ви, як фінансист за фахом, як оцінюєте депозитну форму вкладання коштів?
- Депозити - річ вигідна. Але тільки при умові економічної стабільності в державі. Гроші повинні працювати, тобто приносити прибуток, як це було в минулому році.
- Скажіть, а чи не виникнуть проблеми з виплатою зарплати у цьому році? Чи матиме районний бюджет для цього відповідну суму?
На сесії районної ради, яка відбулася 13 січня ц. р., затверили бюджет району на 2009 рік. Аналізуючи загальні цифри районного бюджету, можу сказати, що багато з них викликають тривогу. Ми вже бачимо, що на 20 відсотків недофінансовано освіту, культуру, не маємо коштів для підтримки місцевих громад. Економічна криза негативно вплине в поточному році на кожну сім’ю, але ми маємо з розумінням поставитися до проблем і спільно їх вирішувати.
Хочу запевнити працівників бюджетної сфери, що ми зробимо все, щоб за свою працю ви вчасно одержували зарплату.
На жаль, є проблеми, на вирішення яких ми не можемо вплинути, – це ріст безробіття. Приватні фірми, не витримуючи конкуренції та економічної кризи, закриваються, а люди залишаються без роботи.
- Катерино Іванівно, у такому становищі опинився тільки наш район?
- Ні, 19 районів Житомирської області вклали кошти у вищеназваний банк. І сьогодні, так як і ми, зіткнулися з цілою низкою проблем. Однак, мало-помалу, але частину коштів уже повернуто до бюджету нашого району і ми, як я сказала вище, використовуємо їх для виплати зарплат.
Користуючись нагодою, хочу звернутися до всіх працівників бюджетної сфери: не вірте пліткам, які поширюють недоброзичливці. Будьте завжди поміркованими, щирими та чесними у своїх судженнях.
- Дякую за відверту і щиру розмову.
Бесіду вела Марія Олексюк
Новини Андрушівщини
Щороку біля православного храму Різдва Пресвятої Богородиці в Андрушівці проходять святкові щедрівки та колядки. Ось і цього року 8 січня зібралися тут жителі та гості нашого міста, щоб почути колядки і щедрівки, які виконував церковний хор.
Прийшли привітати присутніх із святом Різдва Христового та Новим роком голова районної державної адміністрації К. І. Курсон, міський голова М. Г. Сушко, які побажали кожній родині міцного здоров’я, щастя, достатку, віри в краще майбутнє. Вітав усіх із святами і митрофорний протоієрей, благочинний храму Різдва Пресвятої Богородиці отець Миколай. Веселих щедрівок та колядок співали діти, які також з цікавістю розглядали гарно оформлений вертеп.
Новини Андрушівщини
Андрушівка - місто, центр району, залізнична станція, розташована у південно-східній частині області, на берегах річки Гуйви (притока Тетерева) за 47 км від Житомира.
Територія Андрушівського району займає площу 95647 га, на якій розташовано 38 населених пунктів з населенням 50,2 тисячі чоловік.
Територія сучасної Андрушівки була заселена вже в першому тисячолітті до нашої ери. Неподалік міста знайдено знаряддя праці доби бронзи, виявлено залишки ранньослав'янського населення.
В історичних джерелах Андрушівка під назвою Андрусовки вперше згадується в 1683 році. Андрушівка тоді була приписана до Котельні.
З ХVІІ століття село стало власністю польських магнатів Бержинських, які нещадно експлуатували місцеве населення. Селяни повинні були працювати на пана три дні на тиждень, сплачувати грошовий та натуральний оброк.
Андрушівка поступово зростала. В 1798 році вже налічувалось 123 двори з населенням 1046 чоловік; працювали винокурня з двома котлами, три водяні млини і один на кінній тязі.
З середини ХІХ століття в Андрушівці поряд з хліборобством розвивалось кустарне виробництво, діяли шкіряний завод, винокурня (пізніше спиртовий завод), раз на два тижні проводились ярмарки.
В 1871 році в Андрушівці відкрито однокласне училище, а невдовзі - двокласне. В 1920 році двокласне училище перетворено на трудову семирічну школу.
Після адміністративно-територіальної реформи з березня 1923 року Андрушівка стала районним центром Бердичівського округу Київської губернії, що позитивно позначилося на її економічному та культурному розвитку.
Багато горя і страждань зазнало населення Андрушівки за період тимчасової німецько-фашистської окупації, з 10 липня 1941 року по 27 грудня 1943 року.
З 9 січня до 29 лютого 1944 року в селищі розміщувався командний пункт штабу 1-го Українського фронту; тут перебував талановитий полководець, генерал армії М.Ф.Ватутін. На честь загиблих в усіх центральних населених пунктах споруджені обеліски Слави, встановлені пам'ятники.
Після визволення від фашистських окупантів розпочалися відчутні позитивні зміни. Щвидкими темпами були відбудовані зруйновані заводи, побудовані нові.
Найбільшими підприємствами Андрушівщини тепер є цукровий і спиртовий комбінати, маслозавод, комбікормовий завод, фабрика "Восход", поліетиленовий завод, завод залізобетонних виробів, завод продтоварів, районне об'єднання "Сільгосптехніки", автопідприємство №11838, шляхоексплуатаційна дільниця. В районі добувають буре вугілля.
Побудовано і введено в дію 26 АТС, телеграфну станцію, 27 відділень зв'язку.
В районі функціонують два СПТУ, музична школа, станція юних техніків, клубні установи, бібліотеки, дошкільні та шкільні заклади.
За останні роки серед населення відчувається духовно-релігійне піднесення. Відновили свою діяльність храми. В місті будуються два нові храми. Побудовані два храми в селах Городківка та Гальчин.
andrushivkaonline.wordpress.com
Про те, які проблеми доводиться вирішувати людям, котрі їдуть на заробітки за кордон, ми вже розповідали на сторінках нашої газети. Найчастіше мова йшла про працевлаштування молодих жінок та дівчат. А нещодавно довелося почути розповідь, як в Росії працевлаштовувалися українські чоловіки.
Сергій жив у малозабезпеченій сім’ї, час від часу працював на сезонних роботах в сільському господарстві. Знайомий із сусіднього села 22-річний хлопець розповів про можливість влаштуватись на роботу на пилорамі в Росії. Обіцяв за роботу до 800 доларів на місяць і проживання в добрих умовах. Хлопець погодився. До Росії на роботу разом із Сергієм поїхало ще 8 молодих чоловіків.
До Росії добиралися мікроавтобусом, який замовив вербувальник. Дорогу за проїзд оплачували самостійно, та ще й потрібно було кожному заплатити по 1000 гривень супроводжуючому. В дорозі були три дні. Коли прибули, то їх поселили в недобудованому дерев’яному бараці, який вже самі добудовували. Спати не було на чому. Хазяїн обіцяв, що незручності проживання компенсує зарплатою. У чоловіків відразу по приїзді забрали документи. До роботи приступили наступного дня. Оплачували від виробітку. Перший тиждень роботи, для заохочення, за 1 кубометр напилених матеріалів платили по 250 рублів. Через тиждень оплату зменшили, мотивуючи погіршенням якості роботи.
Хазяїн гроші виплачував вербувальнику, який був у чоловіків бригадиром. Але той на руки їм грошей не давав, мотивуючи тим, що купуватиме для них продукти харчування, а решту віддасть перед від’їздом додому.
Працювали і в дощ, і в спеку, по 14-16 годин на добу, без вихідних. Якщо не виконував хто з робітників план, бригадир накладав на нього штраф, а за непокору - бив.
Сергій повертався додому разом з вербувальником, який хлопцю гроші не віддав, і тільки в Україні повернув паспорт.
Лідія Маркович
Новини Андрушівщини
Двадцяте століття залишило нам у спадок вершинні події минулого, які, віддаляючись, не втрачають своєї значущості та актуальності, потребуючи осмислення сконцентрованого в них історичного досвіду боротьби українського народу за свободу, незалежність, державність.
До таких подій належить 22 січня 1919 року - день ухвали Акту Злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України величним національним святом - Днем Соборності. Прийняття Акту Злуки стало величною маніфестацією єднання східних та західних українських земель, виявом політичної консолідації національної еліти, днем народження єдиної незалежної соборної держави.
Відзначення Дня Соборності, вшанування творців Акту Злуки - це не тільки сьогоднішня суспільна потреба, а й наш моральний обов’язок берегти світлу пам’ять незліченних жертв, принесених українським народом на алтар незалежності, соборності, державності.
Зі святом Вас, шановні друзі!
К. І. КУРСОН,
голова районної державної адмiнiстрацiї.
В. Б. ШПАКІВСЬКИЙ,
голова районної ради.
Новини Андрушівщини
У кожної людини є справа до душі, якій вона віддає максимум вільного часу. Одні колекціонують монети, марки, інші - з рюкзаком за плечима піднімаються на гірські вершини, а Л. Д. Баранюк любить полювати і рибалити. Про нього та його захоплення я і хочу розповісти.
У Іванополі, що на Чуднівщині, його батька і діда знали як вправних мисливців. Це ремесло старші роду передали допитливому хлоп’яті, якого з часом почали брати з собою на полювання, привчали любити природу, бути витривалим, мужнім, зосередженим.
Таким виріс і залишився на все життя Леонід Дмитрович. Після школи, здобувши спеціальну освіту, працював у рідному містечку, куди за призначенням приїхала на роботу його майбутня дружина. Там вони з Вірою Володимирівною й побралися, а згодом переїхали на її рідну Андрушівщину. Вже тут підростали, вчилися і дорослішали їх донька Оксана та син Олександр.
...Як тільки настає серпень і відкривається полювання на пернату дичину, Леонід Дмитрович бере з собою сина, зятя В’ячеслава і улюбленого внука Владика. Мандруючи угіддями, не переймаються невдачами, що нічого не встрілили. Головне для кожного - побути наодинці з природою, поспілкуватися з друзями навколо вогнища, посьорбати мисливської юшки… А коли зайде сонце, слухають, як по-особливому тріщать дрова в багатті, як скидається риба у водоймі, як в зарослях очерету цвірчать коники. Коли ж на темно-оксамитовому небосхилі блиском загораються зорі, відпочиває душа, а всі клопоти, проблеми залишаються позаду.
Л. Д. Баранюк має 30-річний мисливський стаж. Тепер, працюючи заступником директора ВАТ «Червонський цукровик», він у вихідні сповна віддається громадській роботі, бо рада товариства обрала його старшим єгерем.
До всього треба докладати рук, турботи - природа сама по собі існувати не може, чекає допомоги від людини: руйнуються біотехнічні споруди-годівниці, псуються солонці, час стирає написи на дерев’яних щитах. А ще ж треба завчасно заготовити корми для зимівлі звірини. Для цього всього знаходить час Л. Д. Баранюк, бо змалку щиро закоханий у природу.
Завтра у Леоніда Дмитровича ювілей. Нехай і надалі природа, яку він так шанує та береже, додає йому гарного настрою, а за святковим столом буде багато щирих, доброзичливих друзів.
За дорученням голова ради Андрушівського місцевого товариства мисливців та рибалок
Любов Висоцька
Новини Андрушівщини